BEGIN:VCALENDAR VERSION:2.0 PRODID:-//jEvents 2.0 for Joomla//EN CALSCALE:GREGORIAN METHOD:PUBLISH BEGIN:VEVENT UID:d3fa87669f81e499b13d0e606fb15ece CATEGORIES:Біблія за рік на сьогоднi SUMMARY:Біблія за рік на сьогодні DESCRIPTION;ENCODING=QUOTED-PRINTABLE:4 травня: Судді 19:1-20:48, Іван 3:22-4:3, Псалом 103(104):24-35 (РСП, NIV: 104:24-35), Приповісті 14:22-24\n\n\nІван 3:22-4:3:\n\n\n 22 По цьому прийшов Ісус та учні Його до країни Юдейської, і з ними Він там прожи вав та христив.\n \nДжованні Баттіста Тьєполо (1696-1770). Проповідь І вана Христителя.\n\n\n 23 А Іван теж христив в Еноні поблизу Салиму, б о було там багато води; і приходили люди й христились,\n\n\n 24 бо Іва н до в'язниці не був ще посаджений.\n\n\n 25 І зчинилось змагання Іван ових учнів з юдеями про очищення.\n     \nMattia P reti (1613-1699). Проповідь Івана Христителя. Гвідо Рені&nbs p;(1575-1642). Іван Христитель.\n\n\n 26 І прийшли до Івана вони та й сказали йому: Учителю, Той, Хто був із тобою по той бік Йордану, про Якого ти свідчив, ото христить і Він, і до Нього всі йдуть.\n\n\n 27 Іван ві дповів і сказав: Людина нічого приймати не може, як їй з неба не дасться.\n       \nІван Христитель: Леонардо да Вінчі (1452-1 519). José Leonardo (1601-1652).\n\n\n 28 Ви самі мені свідчите, що я говорив: я не Христос, але посланий я перед Ним.\n\n\n 29 Хто має заручену, той молодий. А дружко молодого, що стоїть і його слухає, дуже ті шиться з голосу молодого. Така радість моя оце здійснилась!\n\n\n 30 В ін має рости, я ж маліти.\n \nЧіма да Конельяно (1459?-1518?). Іван Хр иститель (фрагмент).\n\n\n 31 Хто зверху приходить, Той над усіма. Хто походить із землі, то той земний, і говорить поземному. Хто приходить із н еба, Той над усіма,\n\n\n 32 і що бачив і чув, те Він свідчить, та сві доцтва Його не приймає ніхто.\n\n\n 33 Хто ж прийняв свідоцтво Його, т ой ствердив тим, що Бог правдивий.\n\n\n 34 Бо Кого Бог послав, Той Бо жі слова промовляє, бо Духа дає Бог без міри.\n \nЧіма да Конельяно (1 459?-1518?). Бог-Отець.\n\n\n 35 Отець любить Сина, і дав усе в Його р уку.\n\n\n 36 Хто вірує в Сина, той має вічне життя; а хто в Сина не в ірує, той життя не побачить а гнів Божий на нім перебуває.\n \nЧіма да Конельяно (1459?-1518?). Христос у терновому вінці.\n\n\n4:1 Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,\n\n\n 2 хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,\n\n\n 3 Він п окинув Юдею та знову пішов у Галілею.\n\nДжеймс Тіссо (1836-1902). Ісус з у чнями подорожує.\n\n\n \n\n\nПсалом 103(104):24-35 (РСП, NIV: 104 :24-35):\n \nЛукас Кранах Старший (1472-1553). Рай.\n\n\n 24 Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повн а земля!\n\n\n 25 Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числ а їм немає, звірина мала та велика!\n \nAlbert Nikolayevitch Benois (1 852–1936). Кораблі.\n\n\n 26 Ходять там кораблі, там той левіятан, яко го створив Ти, щоб бавитися йому в морі.\n\n\n 27 Вони всі чекають Теб е, щоб Ти часу свого поживу їм дав.\n\n\n 28 Даєш їм збирають вони, ру ку Свою розкриваєш добром насичаються.\n \nCharles Jones (1836-1902). Вівці на пасовиську.\n\n\n 29 Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху.\n\n\n  ;30 Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.\n  \nCharles Jones (1836-1902). Вислюк та вівці серед зимового пейзажу.\ n\n\n 31 Нехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Гос подь!\n\n\n 32 Він погляне на землю й вона затремтить, доторкнеться до гір і димують вони!\n\n\n 33 Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу!\n \nAlbert Nikolayevitch Beno is (1852–1936). Прихисток подорожніх.\n\n\n 34 Буде приємна Йому моя мова, я Господом буду радіти!\n\n\n 35 Нехай згинуть грішні з земл і, а безбожні немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!\n\nAlber t Bierstadt (1830-1902). Весна в Каліфорнії.\n\n\n \n\n\nПриповіс ті 14:22-24:\n \nMark Keathley (born 1963). Оранка.\n\n\n 22 Чи ж не блудять, хто оре лихе? А милість та правда для тих, хто оре добро.\n&nb sp;\nJules  Breton (1827-1906).  Жнива.\n\n\n 23 Кожна праця приносить достаток, але праця уст в недостаток веде.\n  &nb sp;\nІєро́нім Босх (1450-1515). Операція з втягування каменя дурості.  Jules  Breton (1827-1906). Бретонська селянка, яка тримає свічку в Церкві.\n\n\n 24 Корона премудрих їхня мудрість, а вінець нерозумних глупота.\n\n\n \n\n\nСудді 19:1-20:48:\n\n Священик, первосвящен ик, левит. Ілюстрація з Біблії Холмана.\n\n\n19:1 І сталося тими днями, а ц аря в Ізраїлі не було і був один Левит приходько на узбіччях Єфремових гір. І взяв він собі жінку наложницю з Юдиного Віфлеєму.\n\n\n 2 А наложни ця його чинила перелюб при ньому, та й пішла від нього до дому свого батька , до Віфлеєму Юдиного, і була там чотири місяці часу.\n\n\n 3 І встав її муж та й пішов за нею, щоб поговорити до серця її, щоб вернути її, а з н им був слуга його та пара ослів. І вона ввела його до дому батька свого. І побачив його батько тієї молодої жінки, та й радісно вийшов назустріч йому. \n\nЛевит та наложниця в домі батька. Біблія Моргана (або Мацієвського, або Короля Людовіка ІХ Святого) (1240-1250рр.)\n\n\n 4 І тримав його тест ь його, батько тієї молодої жінки, і сидів із ним три дні, і їли й пили вон и та ночували там.\n\n\n 5 І сталося четвертого дня, і повставали вони рано вранці, та й встали, щоб іти. І сказав батько тієї молодої жінки до з ятя свого: Підкріпи своє серце кавалком хліба, а потім підете.\n\n\n 6 І сіли вони, і обоє разом їли та пили. А батько тієї молодої жінки сказав до того чоловіка: Зволь же й переночуй, і нехай буде добре тобі на серці!\n \n\n 7 Але встав той чоловік, щоб іти, а тесть його сильно просив його . І вернувся він, і переночував там.\n\n\n 8 І встав він рано вранці п 'ятого дня, щоб іти, а батько тієї молодої жінки сказав: Підкріпи ж своє се рце! І зволікали вони аж до схилку дня, і їли обоє вони.\n\nGeorge Charles Morland (1762-1804). Чоловік та жінка біля хати біля вислюка та свиней .\n\n\n 9 І встав той чоловік, щоб іти, він та наложниця його та слуга його. І сказав йому тесть його, батько тієї молодої жінки: Ось день схилив ся на вечір, переночуй же! Ось день кладеться, ночуй тут, і нехай буде добр е тобі на серці! І встанете взавтра рано, у дорогу свою, та й підеш до наме ту свого.\n\n\n 10 Та той чоловік не хотів ночувати. І встав він та й пішов, і прийшов навпроти Євусу, це Єрусалим. А з ним пара нав'ючених ослів , і його наложниця з ним.\n 11 Вони були при Євусі, а день дуже схилив ся. І сказав слуга до пана свого: Ходім, і зайдімо до цього євусейського мі ста, та й переночуємо в ньому.\n\n\n 12 І сказав до нього пан його: Не заходьмо до міста чужинців, бо вони не з Ізраїлевих синів, а перейдімо до Ґів'и.\n\n\n 13 І сказав він до слуги свого: Ходім, і прийдемо до одно го з тих міст, і переночуємо в Ґів'ї або в Рамі.\n\nDaniel Jansz Thievaert (1611-1656). Старий мешканець Ґів'ї запрошує переночувати левита та його наложницю.\n\n\n 14 І перейшли вони та й пішли. А сонце зайшло їм при Ґів'ї, що була Веніяминова.\n\n\n 15 І зійшли вони туди, щоб у війти переночувати в Ґів'ї. І він увійшов та й сів на майдані того міста, т а ніхто не брав їх до дому переночувати.\n 16 Аж ось старий чоловік ід е ввечорі з поля з своєї роботи. А цей чоловік був з Єфремових гір, і він б ув приходько в Ґів'ї. А люди того місця сини Веніяминові. \n\nPieter d e Grebber (1600-1652). Старий мешканець Ґів'ї запрошує переночува ти левита та його наложницю.\n\n\n 17 І звів він очі свої та й побачив того чоловіка мандрівника на міському майдані. І сказав той старий чоловік : Куди ти йдеш та звідки приходиш?\n\n\n 18 А той до нього сказав: Ми переходимо з Юдиного Віфлеєму аж до узбіччя єфремових гір, звідти я. І ходи в я аж до Юдиного Віфлеєму, і йду до Господнього дому, та нема нікого, хто взяв би мене до дому.\n\n\n 19 Є й солома, і паша для наших ослів, є х ліб та вино мені й невільниці твоїй та слузі з твоїми рабами, не бракує жод ної речі.\n\n\n 20 І сказав той старий чоловік: Мир тобі, нехай уся не достача твоя на мені, тільки на майдані не ночуй!\n\nGerbrand van den Eeckh out (1621–1674). Старий мешканець Ґів'ї запрошує переночуват и левита та його наложницю.\n\n\n 21 І він увів його до свого дому, і дав ослам корму, а самі вони пообмивали ноги свої та й їли й пили.\n\n\n&nb sp;22 Коли вони звеселили серце своє, аж ось люди того міста, люди розпусні , оточили той дім та стукали в двері. І казали вони тому старому чоловікові , власникові того дому, говорячи: Виведи чоловіка, що ввійшов до дому твого , і ми пізнаєм його!\n\nЧоловіки Гів'ї вимагають наложницю левита. Біб лія Моргана (або Мацієвського, або Короля людовіка ІХ Святого) (1240-1250рр .)\n\n\n 23 І вийшов до них той чоловік, власник того дому, та й сказа в їм: Ні, мої браття, не робіть же ви зла! По тому, як увійшов цей чоловік до мого дому, не зробіть такої гидоти!\n\n\n 24 Ось дочка моя дівчина, та його наложниця, я їх виведу, а ви візьміть їх, і зробіть їм, що вам до вподоби, а тому чоловікові ви не зробите цієї огидної речі!\n\n\n 25 Т а ті люди не хотіли слухати його. І схопив той чоловік свою наложницю, і ви вів до них назовні. І вони познали її, і безчестили її цілу ніч аж до ранку , і відпустили її, як зійшла рання зоря.\n\n\n 26 І прийшла та жінка, як ранок вертався, та й упала, і лежала при вході дому того чоловіка, що па н її був там, аж до світу.\n  \nГюстав Доре (1832-1883). Мертва н аложниця Левита на порозі. Левит оплакує наложницю. \n\n\n&n bsp;27 А пан її встав рано, і відчинив двері дому та й вийшов, щоб іти своє ю дорогою, аж ось та жінка, його наложниця, лежить при вході до дому, а рук и її на порозі.\n\n\n 28 І сказав він до неї: Уставай і підемо! Та вон а не відповіла, бо вмерла. І взяв він її на осла. І встав той чоловік, і пі шов до свого місця.\n \n Alexandre-François Caminade (1783-1862). Левит та мертва згвалтована наложниця.\n\n\n 29 І ввійшов він до дому свого, і взяв ножа, і схопив свою наложницю та й порізав її за костями її на дванадцять кусків, і порозсилав по всій Ізраїлевій країні.\n\n\n 30 І сталося, кожен, хто це бачив, то говорив: Не бувало й не бачено такого, як це, від дня виходу Ізраїлевих синів з єгипетського краю аж до цього дня! Зверніть увагу на це, радьте та говоріть!\n\nСмерть наложниці Левита та йо го заклик до колін Ізраїля. Біблія Моргана (або Мацієвського, або Короля лю довіка ІХ Святого) (1240-1250рр.)\n\n\n20:1 І повиходили всі Ізраїлеві сини , і була зібрана громада, як один чоловік, від Дану аж до Беер-Шеви, а ґіле адський край до Господа в Міцпу.\n\n\n 2 І стали проводирі всього того народу, усі Ізраїлеві племена, на зборах Божого народу, чотириста тисяч пі шого люду, хто витягує меча.\n\n\n 3 І почули Веніяминові сини, що Ізр аїлеві сини ввійшли до Міцпи. І сказали Ізраїлеві сини: Скажіть, як сталося таке зло?\n\n\n 4 І відповів той чоловік Левит, чоловік тієї замордов аної жінки, та й сказав: До Ґів'и, що Веніяминова, увійшов я та наложниця м оя, щоб ночувати.\n\nЛевит закликає 11 колін до помсти.\n\n\n 5 І вста ли на мене господарі Ґів'и, і вночі оточили через мене той дім. Мене замишл яли забити, а наложницю мою збезчестили, і померла вона.\n\n\n 6 І схо пив я наложницю, і порізав її, та й послав її по всьому полі Ізраїлевого во лодіння, бо вони вчинили розпусту та гидоту серед Ізраїля.\n\n\n 7 Ось ви всі Ізраїлеві сини, дайте собі тут слово та раду!\n\n\n 8 І встав увесь народ, як один муж, говорячи: Не підемо ніхто до намету свого, і не з найдемо ніхто до дому свого!\n\n\n 9 А тепер оце та річ, що зробимо Ґі в'ї: підемо на неї за жеребком!\n\nЛевит закликає 11 колін до помсти.\n\n\n  10 І візьмемо десятеро людей на сотню, щодо всіх Ізраїлевих племен, і сотню на тисячу, і тисячу на десять тисяч, щоб узяли поживи для народу, що б вони прийшли зробити Ґів'ї Веніямина, згідно з усією гидотою, що він зроб ив Ізраїлеві. \n\n\n 11 І був зібраний кожен ізраїльтянин до того міста разом, як один чоловік.\n\n\n 12 І послали Ізраїлеві племена лю дей по всіх Веніяминових родах, говорячи: Що це за зло, що сталось між вами ?\n\n\n 13 А тепер давайте тих людей, розпусних синів, що в Ґів'ї, і м и повбиваємо їх, та й вигубимо зло з Ізраїля. Та не хотіли Веніяминові сини слухати голосу своїх братів, Ізраїлевих синів.\n\n\n 14 І Веніяминові сини були зібрані з міст до Ґів'ї, щоб піти на війну з Ізраїлевими синами. \n\n\n 15 І Веніяминові сини з міст були перелічені того дня, двадцять і шість тисяч чоловіка, що витягують меча, окрім мешканців Ґів'и, із них б ули перелічені сім сотень вибраного чоловіка.\n\n\n 16 З усього того н ароду було сім сотень вибраного чоловіка, із нечинною рукою правиці своєї, лівші, кожен той кидав каменем із пращі на волос, і не схибував.\n\n\n  ;17 І були перелічені ізраїльтяни, окрім Веніямина, чотириста тисяч чоловік а, що витягують меча, кожен військовий.\n\n\n 18 І встали вони, і ввій шли до Бет-Елу, і питалися Бога, та й сказали Ізраїлеві сини: Хто піде нам спереду на бій з Веніяминовими синами? І сказав Господь: Юда спереду.\n\n\n  19 І встали Ізраїлеві сини рано вранці, і таборували при Ґів'ї.\n\n\n  20 І вийшов Ізраїльтянин на війну з Веніямином, і сточили ізраїльтяни з ними бій при Ґів'ї.\n\n\n 21 І вийшли Веніяминові сини з Ґів'и, та й повалили між Ізраїлем того дня двадцять і дві тисячі чоловіка на землю.\n \n\n 22 І зміцнився народ, Ізраїлеві мужі, і точили бій далі в тому мі сці, де точили бій першого дня. \n\n\n 23 І ввійшли Ізраїлеві син и до Бет-Елу, та й плакали перед Господнім лицем аж до вечора. І питалися в они Господа, говорячи: Чи далі піду я на бій з синами Веніямина, мого брата ? І сказав Господь: Ідіть на нього!\n\n\n 24 І прийшли Ізраїлеві сини до Веніяминових синів дня другого.\n\n\n 25 А Веніямин вийшов із Ґів'ї другого дня навпроти них, та й повалив між Ізраїлевими синами на землю ще вісімнадцять тисяч чоловіка, усі ті, що витягають меча.\n \nДжеймс Тіс со (1836-1902). Битва при Ґів'ї.\n\n\n 26 І прийшли всі Ізраїлеві сини та ввесь народ, і ввійшли до Бет-Елу, та й плакали, і сиділи там перед Гос поднім лицем, і постили того дня аж до вечора. І принесли вони цілопалення та мирні жертви перед Господнім лицем.\n\n\n 27 І питалися Ізраїлеві с ини Господа (а за тих днів ковчег Божого заповіту був там.\n\n\n 28 А Пінхас, син Елеазара, Ааронового сина, стояв тими днями перед Його лицем), говорячи: Чи далі піду ще на бій з синами Веніямина, мого брата, чи спинюся ? А Господь сказав: Ідіть, бо взавтра Я дам його в твою руку.\n\n\n 29 І поставив Ізраїль засідку навколо Ґів'ї.\n\n\n 30 І пішли Ізраїлеві сини на синив Веніяминових третього дня, і сточили бій проти Ґів'ї, як і ра ніш.\n\n\n 31 І вийшли Веніяминові сини навпроти народу, одірвалися ві д міста, і зачали класти трупи з народу, як раз-у-раз, на битих дорогах, що одна йде до Бет-Елу, а одна до Ґів'ї, у полі, коло тридцяти чоловіка між І зраїлем.\n 32 І сказали Веніяминові сини: Биті вони перед нами, як пер ше! А Ізраїлеві сини сказали: Утікаймо, і відірвемо їх від міста на дороги. \n\n\n 33 І кожен муж Ізраїля повстав із свого місця, і сточили бій у Баал-Тамарі, а Ізраїлева засідка рушила з свого місця, з Мааре-Ґева.\n\n\n& nbsp;34 І прийшли перед Ґів'у десять тисяч чоловіка, вибраного з усього Ізр аїля, і бій став тяжкий. А вони не знали, що суне на них те зло.\n\n\n  ;35 І вдарив Господь Веніямина перед Ізраїлем, і Ізраїлеві сини повалили то го дня між Веніямином двадцять і п'ять тисяч і сто чоловіка, усі ті, що вит ягають меча.\n\n\n 36 І побачили Веніяминові сини, що побиті вони, а і зраїльтяни уступили місце Веніяминові, бо вірили засідці, яку поставили на Ґів'у.\n\n\n 37 А засідка поспішилася, і напала на Ґів'у. І засідка вс тупилася, і побила все місто вістрям меча.\n\n\n 38 А Ізраїльтянин мав із засідкою умовленого знака, щоб із міста підняла великий дим.\n\n\n  ;39 І відступили ізраїльтяни в бою, а Веніямин зачав класти трупи в Ізраїлі , близько тридцятеро люда, бо казали вони: Дійсно, справді побитий він пере д нами, як за першого бою!\n\n\n 40 А з міста став підійматися стовп д иму. І обернувся Веніямин позад себе, аж ось усе місто піднялося димом до н еба!\n\n\n 41 І обернувся Ізраїльтянин, а Веніяминівець перестрашився, бо побачив, що досягло його те зло.\n\n\n 42 І обернулися вони перед Ізраїльтянином до дороги на пустиню, та бій досягав його, а ті, що з міст, валили його в середині його.\n11 колін побивають веніамінівців. Біблія Морг ана (або Мацієвського, або Короля Людовіка ІХ Святого) (1240-1250рр.)\n\n\n  43 Вони оточили Веніямина, гнали його до Менухи, топтали його аж до Ґ ів'ї зо сходу сонця.\n\n\n 44 Полягло тоді з Веніямина вісімнадцять ти сяч чоловіка, усе це люди хоробрі.\n\n\n 45 І повернулися вони, і втік ли в пустиню до Села-Ріммону. А ті побили поодиноких утікачів по дорогах, я к дозбирюється останній виноград, п'ять тисяч люда. І гналися за ними аж до Ґід'ому, і побили з нього дві тисячі люда.\n\n\n 46 І було всіх, що в пали того дня з Веніямина, двадцять і п'ять тисяч чоловіка, що витягають ме ча, усе це люди хоробрі.\n\n\n 47 І обернулися вони, і повтікали в пус тиню до Села-Ріммону, шістсот чоловіка. І сиділи вони в Села-Ріммоні чотири місяці.\n\n\n 48 А ізраїльтяни вернулися до Веніяминових синів, та й повбивали їх вістрям меча, мужчин із міста, і худобу, і все знайдене. А всі міста, що знаходились по дорозі, пустили з огнем.\n\nМежі Веніаміна.\n\n\n  \n DTSTAMP:20260501T113042Z DTSTART:20150504T000000Z DTEND:20150504T220000Z SEQUENCE:0 RRULE:FREQ=YEARLY;COUNT=999;INTERVAL=1;BYYEARDAY=+124 TRANSP:OPAQUE END:VEVENT END:VCALENDAR