BEGIN:VCALENDAR VERSION:2.0 PRODID:-//jEvents 2.0 for Joomla//EN CALSCALE:GREGORIAN METHOD:PUBLISH BEGIN:VEVENT UID:f9e0bba578434f071eb25f0b2fa1867b CATEGORIES:Біблія за рік на сьогоднi SUMMARY:Біблія за рік на сьогодні DESCRIPTION;ENCODING=QUOTED-PRINTABLE:16 травня: 1Самуїла 18:5-19:24, Іван 8:31-59, Псалом 111(112):1-10 (РС П, NIV: 112:1-10), Приповісті 15:12-14\n\n\nІван 8:31-59:\n\n\n 31 Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: Як у слові Моїм позостанетес я, тоді справді Моїми учнями будете,\n \nGuido Reni (1575-1642). Христос. \n\n\n 32 і пізнаєте правду, а правда вас вільними зроби ть!\n\n\n 33 Вони відказали Йому: Авраамів ми рід, і нічиїми невільник ами не були ми ніколи. То як же Ти кажеш: Ви станете вільні?\n\n\n 34 Відповів їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, т ой раб гріха.\n\n\n 35 І не зостається раб у домі повік, але Син зоста ється повік.\n\n\n 36 Коли Син отже зробить вас вільними, то справді в и будете вільні.\n\nКарло Дольчі (1616-1686). Ісус.\n\n\n 37 Знаю Я, щ о ви рід Авраамів, але хочете смерть заподіяти Мені, бо наука Моя не вміщає ться в вас.\n\n\n 38 Я те говорю, що Я бачив в Отця, та й ви робите те , що ви бачили в батька свого.\n\n\n 39 Сказали вони Йому в відповідь: Наш отець Авраам. Відказав їм Ісус: Коли б ви Авраамові діти були, то чини ли б діла Авраамові.\n\n\n 40 А тепер ось ви хочете вбити Мене, Чолові ка, що вам казав правду, яку чув Я від Бога. Цього Авраам не робив.\n\n\n&n bsp;41 Ви робите діла батька свого. Вони ж відказали Йому: Не родилися ми в ід перелюбу, одного ми маєм Отця то Бога.\n \nДжеймс Тіссо (1836-1902) .  Ісус говорить з саддукеями.\n\n\n 42 А Ісус їм сказав: Як би Бог був Отець ваш, ви б любили Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов, не від Себе ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав.\n\n\n 43 Чому мови Моє ї ви не розумієте? Бо не можете чути ви слова Мого.\n\n\n 44 Ваш батьк о диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправ ду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді.\n\n\n&nb sp;45 А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу.\n\n\n 46 Хто з вас може М ені докорити за гріх? Коли ж правду кажу, чом Мені ви не вірите?\n\n\n  ;47 Хто від Бога, той слухає Божі слова; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога.\n\nДжеймс Тіссо (1836-1902). Перші будуть останніми.  \ n\n\n 48 Відізвались юдеї й сказали Йому: Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самарянин і демона маєш?\n\n\n 49 Ісус відповів: Не маю Я демона, т а шаную Свого Отця, ви ж Мене зневажаєте.\n\n\n 50 Не шукаю ж Я власно ї слави, є Такий, Хто шукає та судить.\n\n\n 51 Поправді, поправді каж у вам: Хто слово Моє берегтиме, не побачить той смерти повік!\n\n\n 52 І сказали до Нього юдеї: Тепер ми дізнались, що демона маєш: умер Авраам і пророки, а Ти кажеш: Хто науку Мою берегтиме, не скуштує той смерти повік. \n\nДжеймс Тіссо (1836-1902). Ісус проклинає книжників і фарисеїв.\n\n\n&nb sp;53 Чи ж Ти більший, аніж отець наш Авраам, що помер? Та повмирали й прор оки. Ким Ти робиш Самого Себе?\n\n\n 54 Ісус відповів: Як Я славлю Сам ого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете , що Він Бог ваш.\n\n\n 55 І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу, що не знаю Його, буду неправдомовець, подібний до вас. Та Я знаю Його, і слово Його зберігаю.\n\n\n 56 Отець ваш Авраам прагнув із раді стю, щоб побачити день Мій, і він бачив, і тішився.\n\n\n 57 А юдеї ж до Нього сказали: Ти й п'ятидесяти років не маєш іще, і Авраама Ти бачив?\n \nДжеймс Тіссо (1836-1902). Юдеї хочуть каменувати Ісуса.\n\n\n 58 Ісу с їм відказав: Поправді, поправді кажу вам: Перш, ніж був Авраам, Я є.\n\n\ n 59 І схопили каміння вони, щоб кинути на Нього. Та сховався Ісус, і з храму пішов.\n\nБіблія Моргана (близько 1500-го року). Юдеї хочуть камену вати Ісуса.\n\n\n \n\n\nПсалом 111(112):1-10 (РСП, NIV: 112:1-10) :\n  \nПітер Пауль Рубенс (1577-1640). Автопортрет та Автопортрет з першою дружиною Ізабелою Брандт.. \n\n\n112:1 Алілуя! Блажен муж, щ о боїться Господа, що заповіді Його любить!\n\n\n 2 Буде сильним насін ня його на землі, буде поблагословлений рід безневинних!\n\n\n 3 Багат ство й достаток у домі його, а правда його пробуває навіки!\n\nПітер Пауль Рубенс (1577-1640). Сімейний автопортрет з другою дружиною Хеленою Фурмант та сином Франсом.\n\n\n 4 Світло сходить у темряві для справедливих, В ін ласкавий, і милостивий, і правдний!\n\n\n 5 Добрий муж милостивий т а позичає, удержує справи свої справедливістю,\n\n\n 6 і навіки він не захитається, у вічній пам'яті праведний буде!\n\nПітер Пауль Рубенс (1577- 1640). Ескіз для портрету двох чоловіків.\n\n\n 7 Не боїться він звіст ки лихої, його серце міцне, надію складає на Господа!\n\n\n 8 Уміцнене серце його не боїться, бо він бачить нещастя поміж ворогами своїми!\n\n\n& nbsp;9 Він щедро убогим дає, його правда навіки стоїть, його ріг підіймаєть ся в славі!\n\nПітер Пауль Рубенс (1577-1640). Цар Давид співає псалом Госп оду.\n\n\n 10 Це бачить безбожний та гнівається, скрегоче зубами своїм и та тане... Бажання безбожних загине!\n\n\n \n\n\nПриповісті 15:12-14 :\n\nПітер Пауль Рубенс (1577-1640). Два сатира.\n\n\n 12 Насмішник не любить картання собі, він до мудрих не піде.\n\nПітер Пауль Рубенс (1577-1 640). Портрет Хелени Фурмант.\n\n\n 13 Радісне серце лице веселить, а при смутку сердечному дух приголомшений.\n\nПітер Пауль Рубенс (1577-1640). Чотири філософа.\n\n\n 14 Серце розумне шукає знання, а уста безумних глупоту пасуть. \n \n\n\n1Самуїла 18:5-19:24:\n\nJacob van Oost& nbsp;(1637-1713). Давид з головою Голіата.\n\n\n18:5 І ходив Давид скрізь, куди посилав його Саул, і робив мудро. І настановив його Саул над вояками, і він подобався усьому народові, а також Сауловим рабам.\n\n\n 6 І ста лося, як вони йшли, коли Давид вертався, побивши филистимлянина, то повиход или жінки зо всіх Ізраїлевих міст, щоб співати та танцювати назустріч царя Саула, із бубнами, із радістю, та з цимбалами.\n \nНікола Пуссен (1594 -1665). Тріумф Давида.\n\n\n 7 І викрикували ті жінки, що грали, та й казали: Саул повбивав свої тисячі, а Давид десятки тисяч свої!\n\n\n 8 І дуже запалився Саулів гнів, і та річ була неприємна йому, і він сказав: Давидові дали десятки тисяч, а мені дали тисячі, йому бракує ще тільки царю вання!\n \n Matteo Rosselli (1578-1650). Триумф Давида.\n\n\ n 9 І від того дня й далі Саул дивився заздрісним оком на Давида.\n\n\ n 10 І сталося другого дня, і напав злий дух від Бога на Саула, і він став несамовитий в себе вдома, а Давид грав своєю рукою, як щоденно, а в Са уловій руці був спис.\n\n\n 11 І кинув Саул списа, кажучи про себе: Уд арю в Давида, і приб'ю його до стіни! Та Давид два рази ухилився від нього. \n\nGuercino або Giovanni Francesco Barbieri (1591-1666), Царь Са ул нападає на Давида\n\n\n 12 І боявся Саул Давида, бо з ним був Госпо дь, а від Саула Він відступив.\n\n\n 13 І віддалив його Саул від себе, і настановив його собі тисячником, і він виходив на війни, і вертався пере д народом.\n\n\n 14 І мав Давид поводження в усіх дорогах своїх, і з н им був Господь.\n\n\n 15 І побачив Саул, що той має велике поводження, і налякався його.\n\nРембранд ван Рейн (1606-1669). Саул слухає Давида.\n\ n\n 16 А ввесь Ізраїль та Юда любили Давида, бо він виходив на війни, і вертався перед ними.\n\n\n 17 І сказав Саул до Давида: Ось моя найст арша дочка Мерав, її я дам тобі за жінку. Тільки будь мені хоробрим та воюй Господні війни! А про себе Саул сказав: Нехай не буде на ньому моя рука, а нехай буде на ньому рука филистимлян!\n \nAndrea Celesti (1637–1 712). Давид грає на цитрі.\n\n\n 18 А Давид сказав до Саула: Хто я, і яке життя моє та рід мого батька в Ізраїлі, що я стану зятем цареві?\n\n\n& nbsp;19 І сталося, коли настав час дати Давидові Мерав, Саулову дочку, то в она була видана за жінку мехолатитянинові Адріїлові,\n\n\n 20 а Давида покохала Мелхола, друга Саулова дочка. І розповіли про це Саулові, і ця рі ч була слушна в очах його.\n \nЯн Стін (бл. 1626–1679). Тріумф Давида. \n\n\n 21 І сказав Саул про себе: Дам я її йому, і нехай вона стане йо му за пастку, і нехай буде на ньому рука филистимлян! А до Давида Саул сказ ав удруге: Посвоячишся сьогодні зо мною.\n\n\n 22 І наказав Саул своїм рабам: Промовляйте до Давида потиху, говорячи: Ось цар уподобав тебе собі, а всі його раби полюбили тебе, а тепер ти посвоячишся з царем.\n\n\n  23 І Саулові раби говорили ці слова до Давидових ушей. А Давид сказав: Чи т о легко в ваших очах посвоячитися з царем? Таж я людина вбога та маловажна! \n\n\n 24 І розповіли це раби Саула йому, говорячи: Отак говорив Давид .\n\nWilliam Artaud (1763–1823). Саул представляє Давиду свою доч ку Мераб.\n\n\n 25 І сказав Саул: Так скажете Давидові: Не бажає цар з аплати за молоду, а бажає тільки сто крайніх плотів филистимських, щоб пімс титися на неприятелях царя. А Саул думав тим зробити, щоб Давид попав до ру ки филистимлян.\n\n\n 26 І його раби переказали ці слова Давидові, і ц я річ була мила в Давидових очах, щоб посвоячитися з царем. І в недовгому ч асі\n\n\n 27 встав Давид, та й пішов він та його люди, і забив серед ф илистимлян двісті чоловіка. І Давид приніс їхні крайні плоті, і дав їх у по вному числі цареві, щоб посвоячитися з царем. І Саул дав йому за жінку дочк у свою Мелхолу.\n\nГравюра Achille Calzi (1811-1850) за картиною  Francesco Podesti (1800-1895). Давид і Мелхола.\n\n\n 28 І побачи в Саул, і пізнав, що Господь із Давидом, а Мелхола, Саулова дочка, полюбила його.\n\n\n 29 А Саул ще й далі боявся Давида. І Саул ненавидів Давид а по всі дні.\n\n\n 30 І виходили воювати филистимські провідники, і б увало скільки вони виходили, то Давид мав найбільше поводження від усіх Сау лових рабів. І стало ім'я його дуже шановане.\n\n\n19:1 І говорив Саул до с вого сина Йонатана та до всіх своїх рабів, щоб убити Давида. Та Йонатан, си н Саулів, дуже кохав Давида.\n\n\n 2 І розповів Йонатан Давидові, гово рячи: Батько мій Саул хоче вбити тебе. А тепер уранці стережися, сиди в укр итті, і сховайся.\n\nШнорр фон Карольсфельд Юліус (1794-1872). Да вид та Йонатан.\n\n\n 3 А я вийду, і стану при своєму батькові на полі , де ти будеш, і я буду говорити про тебе до свого батька. І що побачу, те розповім тобі.\n\n\n 4 І говорив Йонатан своєму батькові Саулові добре про Давида, і сказав йому: Нехай не згрішить цар проти раба свого, проти Д авида, бо не згрішив він проти тебе, а вчинки його дуже добрі для тебе.\n\n \n 5 І наражав він на небезпеку життя своє, і вбив филистимлянина, і Г осподь учинив велике спасіння для всього Ізраїля. Ти це бачив та радів. І д ля чого згрішиш ти проти невинної крови, бажаючи вбити Давида безпричинно?\ n\n\n 6 І послухався Саул Йонатанового голосу. І Саул присягнув: Як жи вий Господь, не буде той убитий!\n\n\n 7 І покликав Йонатан Давида, і переказав йому Йонатан усі ті слова. І привів Йонатан Давида до Саула, і ві н був перед ним, як давніше.\n\n\n 8 А війна була далі. І вийшов Давид , воював з филистимлянами, та й завдав їм велику поразку, і вони повтікали перед ним.\n\nШнорр фон Карольсфельд Юліус (1794-1872). Саул кида є списа в Давида. \n\n\n 9 А злий дух від Господа був на Саулі, і він сидів у своїм домі, і спис його в руці його, а Давид грав рукою.\n\n\n  10 А Саул хотів ударити списом у Давида, прибити його до стіни, та ві дхилився той перед Саулом, і він увігнав списа в стіну, а Давид утік, і був урятований тієї ночі.\n\nГюстав Доре (1832-1883). Саул вдруге кидає списа в Давида.\n\n\n 11 І послав Саул посланців до Давидового дому, щоб сте регли його й щоб убили його вранці. І розповіла Давидові його жінка Мелхола , говорячи: Якщо ти не врятуєш свого життя цієї ночі, то взавтра ти будеш з абитий.\n\n\n 12 І Мелхола спустила Давида через вікно, і він пішов і втік, і врятувався.\n\nГюстав Доре (1832-1883). Мелхола спускає Давида з ві кна.\n\n\n 13 І взяла Мелхола домашнього божка, і поклала до ліжка, а подушку з козячого волосу поклала в головах його, та й прикрила плащем.\n\n \n 14 І послав Саул посланців, щоб узяти Давида, а вона сказала: Він х ворий!\n\n\n 15 І послав Саул тих посланців побачити Давида, говорячи: Принесіть його в ліжку до мене, щоб забити його!\n\n\n 16 І ввійшли т і посланці, аж ось у ліжку домашній божок, а в головах його подушка з козяч ого волосу!\n\n\n 17 І сказав Саул до Мелхоли: Нащо ти так обманила ме не, і відпустила мого ворога, і він урятувався? А Мелхола відказала Саулові : Він сказав мені: Відпусти мене, бо інакше вб'ю тебе!\n\nДжеймс Тіссо (183 6-1902). Самуїл у Рамі.\n\n\n 18 А Давид утік і врятувався. І прийшов він до Самуїла до Рами, і розповів йому все, що зробив йому Саул. І пішов в ін та Самуїл, та й осілися в Найоті.\n\n\n 19 І розповіджено Саулові, говорячи: Ось Давид у Найоті в Рамі.\n\n\n 20 І послав Саул посланців, щоб узяли Давида. І вони побачили громаду пророків, що пророкувала, а Саму їл стояв над ними. І на Саулових посланців злинув Дух Божий, і пророкували й вони.\n\n\n 21 І розповіли про це Саулові. І послав він інших послан ців, та пророкували також і вони. А Саул послав посланців ще третіх, та про рокували й вони.\n\n\n 22 І пішов і він до Рами, і прийшов аж до велик ої ями, що в Сеху, і запитав, і сказав: Де Самуїл та Давид? А запитаний від казав: Ось у Найоті в Рамі.\n\nДжеймс Тіссо (1836-1902). Саул серед пророкі в.\n\n\n 23 І пішов він туди до Найоту в Рамі. І злинув Божий Дух тако ж на нього, і він усе пророкував, аж поки не прийшов у Найот у Рамі.\n\n\n& nbsp;24 І зняв і він одежу свою, і пророкував і він перед Самуїлом, і лежав нагий цілий той день та цілу ніч. Тому то й говорять: Чи й Саул між пророк ами?\n DTSTAMP:20260501T161308Z DTSTART:20150516T000000Z DTEND:20150516T220000Z SEQUENCE:0 RRULE:FREQ=YEARLY;COUNT=999;INTERVAL=1;BYYEARDAY=+136 TRANSP:OPAQUE END:VEVENT END:VCALENDAR