BEGIN:VCALENDAR VERSION:2.0 PRODID:-//jEvents 2.0 for Joomla//EN CALSCALE:GREGORIAN METHOD:PUBLISH BEGIN:VEVENT UID:f39bc0c20f95c63d792117c20e35e5bc CATEGORIES:Біблія за рік на сьогоднi SUMMARY:Біблія за рік на сьогодні DESCRIPTION;ENCODING=QUOTED-PRINTABLE:20 травня: 1Самуїла 26:1-28:25, Іван 11:1-53, Псалом 116(117):1-2 (РСП , NIV: 117:1-2), Приповісті 15:22-23\n\n\nІван 11:1-53:\n\n\n11:1 Був же хв орий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти.\n\nЯн Веермеєр Дельфский (1632-1675). Христос в домі Марії і Марти.\n\n\n 2 А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і волосся м своїм Йому ноги обтерла.\n\n\n 3 Тоді сестри послали до Нього, говор ячи: Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!...\n\n\n 4 Як почув ж е Ісус, то промовив: Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею.\n\n\n 5 А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.\n \nНевідомий іспанський художник. Лазар, Марта та Марія (1498-1504).\n\n\n&n bsp;6 А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.\n\n\n 7 Після ж того говорить до учнів: Ходімо знову в Юдею.\n \n\n 8 Йому учні сказали: Учителю, таж допіру юдеї хотіли камінням поб ити Тебе, а Ти знов туди підеш?\n\n\n 9 Ісус відповів: Хіба дня не два надцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він бачить.\n\nRon DiCianni (Сучасний майстер). У безпеці вдома.\n\n\n  ;10 А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо немає в нім світла.\n\n\n  11 Оце Він сказав, а по тому говорить до них: Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його.\n\n\n 12 А учні сказали Йому: Як заснув, то ві н, Господи, видужає.\n\n\n 13 Та про смерть його мовив Ісус, вони ж ду мали, що про сонний спочинок Він каже.\n\n\n 14 Тоді просто сказав їм Ісус: Умер Лазар.\n\nДжеймс Тіссо (1836-1902). Ісус з учнями. \n\n\n&n bsp;15 І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нь ого.\n\n\n 16 Сказав же Хома, називаний Близнюк, до співучнів: Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати.\n\n\n 17 Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі.\n\n\n 18 А Віфанія поблизу Єрусалиму була , яких стадій з п'ятнадцять.\n\n\n 19 І багато з юдеїв до Марти й Марі ї прийшли, щоб за брата розважити їх.\n     \nЛіворуч: Васіл ій Полєнов (1844-1927). Марта зустрічає Ісуса. Праворуч: Джеймс Тіссо (1836-1902). Марта.\n\n\n 20 Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, п обігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа. \n\n\n 21 І Марта ска зала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат...\n\n\n  22 Та й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!\n\n\n 23 Промовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат!\n\nNicolas F roment (1430/1435-1486). Воскресіння Лазаря. \n\n\n 24 Відка зує Марта Йому: Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне.\n\n\n& nbsp;25 Промовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити.\n\n\n 26 І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, пов іки не вмре. Чи ти віруєш в це?\n\n\n 27 Вона каже Йому: Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ.\n\nРембрандт ван Рейн (1606-1669). Портрет Христа зі складеними руками.\n\n\n 28 І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут, і Він кличе тебе!\n\n\n 29 А та, як зачула, квапливо вст ала й до Нього пішла.\n\n\n 30 А Ісус не ввійшов був іще до села, а зн аходивсь на місці, де Марта зустріла Його.\n\nМико́ла Микола́йович Ґе (1831 -1894). Марія зустрічає Христа.\n\n\n 31 Юдеї тоді, що були з нею в до мі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалис я за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, плакати там.\n\n\n 32 Як Ма рія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат! \n\n\n 33 А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам,\n\n\n 34 і сказав : Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися!\n\n\n  35 І закапали сльози Ісусові...\n \nДжеймс Тіссо (1836-1902). Ісус пла че за Лазарем.\n\n\n 36 А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його!\n\n\ n 37 А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?\n\n\n 38 Ісус же розжалобивсь знову в Со бі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав.\n\n\n&nb sp;39 Промовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорит ь до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі...\n\n\n  ;40 Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Бо жу побачиш?\n\nКарл Генріх Блох (1834-1890). Воскресіння Лазаря.\n\n\n  ;41 І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку пр иношу Тобі, що Мене Ти почув.\n\n\n 42 Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що посла в Ти Мене.\n\n\n 43 І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лаза рю, вийди сюди!\n\nДжотто (1267-1337). Воскресіння Лазаря (1304-1306)\n\n\n  44 І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: Розв'яжіть його та й п устіть, щоб ходив...\n \nJuan de Flandes (1460–by 1519). Воскресіння Л азаря\n\n\n 45 І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те , що Він учинив, у Нього ввірували. \nJean-baptiste Jouvenet (1644-171 7). Воскресіння Лазаря (1706).\n\n\n 46 А деякі з них пішли до фа рисеїв, і їм розповіли, що Ісус учинив.\n \nFranz Karl Eduard von Gebhardt (1838–1925). Воскресіння Лазаря.\n\n\n 47 Тоді первосвя щеники та фарисеї скликали раду й казали: Що маємо робити, бо Цей Чоловік п ребагато чуд чинить?\n\n\n 48 Якщо так позоставимо Його, то всі в Ньог о ввірують, і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ!\n\n\n&nb sp;49 А один із них, Кайяфа, що був первосвящеником року того, промовив до них: Ви нічого не знаєте,\n\n\n 50 і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути !\n\nДжеймс Тіссо (1836-1902). Первосвященики Анна і Кайяфа. \n\n\n&nb sp;51 А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти,\n\n\n 52 і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей.\n\nКарл Генріх Блох ( 1834-1890). Примиритель. \n\n\n 53 Отож, від того дня вони змовил ися, щоб убити Його.\n\n\n \n\n\nПсалом 116(117):1-2 (РСП, NIV: 1 17:1-2):\n\nСандро Ботічеллі (1445-1510). Мадонна "Магніфікат".\n\n\n117:1 Хваліть Господа, всі племена, прославляйте Його, всі народи,\n\nСандро Боті челлі (1445-1510). Трійця.\n\n\n 2 бо зміцнилось Його милосердя над на ми, а правда Господня навіки! Алілуя!\n Antonio de Pereda y Salgado&nb sp;(1611-1678). Трійця.\n\n\n \n\n\nПриповісті 15:22-23:\n\nAmericas N ational Monuments in Montana.\n\n\n 22 Ламаються задуми з браку поради , при численності ж радників сповняться.\n\nНікола Пуссен (1594-1665). Милі сть Сціпіона.\n\n\n 23 Радість людині у відповіді його уст, а слово на часі своєму яке воно добре!\n\n\n \n\n\n1Самуїла 26:1-28:25:\n\n\n26: 1 І прийшли зіфеяни до Саула до Ґів'ї, говорячи: Он Давид ховається на взгі р'ях Гахіли навпроти Єшімону!\n\nДжек Левін (1915-2010). Цар Саул (1952). \n\n\n 2 І встав Саул, і зійшов у пустиню Зіф, а з ним т ри тисячі чоловіка, вибраних із Ізраїля, щоб шукати Давида в пустині Зіф.\n \n\n 3 І таборував Саул на згір'ї Гахіли, що навпроти Єшімону, на доро зі. А Давид пробував у пустині, і побачив, що Саул вийшов за ним до пустині .\n\n\n 4 І послав Давид підглядачів, і довідався, що Саул дійсно прий шов.\n\n\n 5 А Давид устав, і прийшов до місця, де таборував Саул. І Д авид побачив те місце, де лежав Саул та Авнер, син Нерів, керівник його вій ська. А Саул лежав у таборі, а народ таборував навколо нього.\n\n\n 6 І звернувся Давид, і сказав до хіттеянина Ахімелеха та до Авішая, Церуєвого сина, Йоавого брата, говорячи: Хто зійде зо мною до Саула до табору? І ска зав Авішай: Я зійду з тобою!\n\n\n 7 І прийшов Давид та Авішай до Саул ового народу вночі, аж ось Саул лежить, спить у таборі, а спис його встромл ений у землю в приголів'ї його, а Авнер та народ лежать навколо нього.\n\n\ n 8 І сказав Авішай до Давида: Сьогодні Бог видав твого ворога в руку твою, а тепер проколю я його списом аж до землі одним ударом, і не повторю йому!\n\nШнорр фон Карольсфельд Юліус (1794-1872). Давид відмовля ється вбити Саула.\n\n\n 9 І сказав Давид до Авішая: Не губи його, бо хто простягав руку свою на Господнього помазанця, і був невинний?\n\n\n&nbs p;10 І сказав Давид: Як живий Господь, тільки Господь уразить його: або при йде день його і він помре, або він піде на війну і загине.\n\n\n 11 Бо рони мене, Господи, простягнути свою руку на Господнього помазанця! А тепер візьми цього списа, що в приголів'ї його, та горня води, і ходімо собі!\n\ n\n 12 І взяв Давид списа та горня води з Саулового приголів'я, та й п ішли собі. І ніхто не бачив, і не знав, і не збудився, бо всі вони спали, б о на них упав сон від Господа.\n \nГюстав Доре (1832-1883). Давид засв ідчує свою невиновність Саулу.\n\n\n 13 І перейшов Давид на той бік, і став здалека на верховині гори, а між ними велика просторінь.\n\n\n 1 4 І крикнув Давид до народу та до Авнера, Нерового сина, говорячи: Чи ж не відповіси, Авнере? А Авнер відповів та сказав: Хто ти, що кликав до царя?\n \n\n 15 І сказав Давид до Авнера: Чи ти не муж? І хто рівний тобі в Із раїлі? І чому не пильнував ти свого пана, царя? Бо приходив один із народу, щоб погубити царя, твого пана.\n\n\n 16 Не добра це річ, що ти зробив ! Як живий Господь, ви повинні померти, бо не пильнували ви пана свого, Гос поднього помазанця! А тепер побач, де царів спис, та де горня води, що були в приголів'ї його?\n\n\n 17 І пізнав Саул Давидів голос, та й сказав: Чи це твій голос, сину мій Давиде? А Давид сказав: Мій голос, пане мій, ца рю!\n\n\n 18 І далі сказав: Нащо то пан мій ганяється за своїм рабом? Бо що я зробив, і яке зло в моїй руці?\n\nFrederick Arthur Bridgman (1 847-1928). Давид.\n\n\n 19 А тепер нехай пан мій, цар, послухає слів с вого раба. Якщо Господь намовив тебе проти мене, то нехай це станеться запа шною жертвою, а якщо людські сини, прокляті вони перед Господнім лицем, бо вони відігнали мене сьогодні, щоб я не належав до Господнього спадку, говор ячи: Іди, служи іншим богам!\n\n\n 20 А тепер нехай не проллється моя кров на землю перед Господнім лицем, бо вийшов Ізраїлів цар шукати однієї б лохи, як женуть куропатву в горах!\n\n\n 21 І сказав Саул: Прогрішив я ! Вернися, сину мій, Давиде, бо не вчиню вже тобі зла за те, що дороге було моє життя в очах твоїх цього дня. Оце був я нерозумний, і дуже багато поми лявся.\n\nPietro Antonio Magatti (1691-1767). Давид відмовляється вбити Сау ла.\n\n\n 22 А Давид відповів та й сказав: Ось царів спис, і нехай при йде один із слуг, і нехай його візьме.\n\n\n 23 А Господь відплатить к ожному за його справедливість та правду його, що Господь дав тебе сьогодні в руку мою, та я не хотів підіймати своєї руки на Господнього помазанця.\n\ n\n 24 І ось, яке велике було життя твоє цього дня в очах моїх, таке в елике нехай буде моє життя в очах Господа, і нехай Він урятує мене від усяк ого утиску!\n\n\n 25 І сказав Саул до Давида: Благословенний ти, сину мій Давиде! І ти дійсно зробиш, і дійсно зможеш ти! І пішов Давид на свою д орогу, а Саул вернувся на своє місце.\n\n\n27:1 І сказав Давид у серці свої м: Колись я попадуся в Саулову руку. Нема мені ліпшого, як, утікаючи, утечу до филистимського краю, і відмовиться від мене Саул, щоб шукати мене вже п о всій Ізраїлевій країні, і я втечу від руки його.\n\nМапа подій 1Самуїла 2 4-27.\n\n\n 2 І встав Давид, і перейшов він та шість сотень чоловіка, що з ним, до Ахіша, Маохового сина, ґатського царя.\n\n\n 3 І осівся Д авид з Ахішем у Ґаті, він та люди його, кожен із домом своїм, Давид та дві жінки його: ізреелітка Ахіноан та Авіґаїл, колишня жінка Навалова, кармеліт ка.\n\n\n 4 І донесено Саулові, що Давид утік до Ґату, і він більш уже не шукав його.\n\n\n 5 А Давид сказав до Ахіша: Якщо я знайшов миліст ь в очах твоїх, нехай дадуть мені місце в одному з міст цієї землі, і нехай я осяду там. І чого сидітиме раб твій у місті твого царства разом із тобою ?\n\nДжеймс Тіссо (1836-1902). Давид повертається до Ахіша.\n\n\n 6 І дав йому Ахіш того дня Ціклаґ, чому належить Ціклаґ Юдиним царям аж до цьог о дня.\n\n\n 7 А число днів, що Давид сидів на филистимській землі, бу ло рік та чотири місяці.\n\n\n 8 І сходив Давид та люди його, і напада ли на Ґешуреянина, і на Ґірзеянина, і на Амаликитянина, бо вони мешканці ць ого краю відвіку, аж доти, як іти до Шуру, і аж до єгипетського краю.\n\n\n  9 І побивав Давид той край, і не лишав при житті ані чоловіка, ані жі нки, і забирав худобу дрібну та худобу велику, і осли, і верблюди, і одежу, і вертався, і приходив до Ахіша.\n\n\n 10 І питався Ахіш: На кого нап адали ви сьогодні? А Давид казав: На південь Юдин, і на південь Єрахмеелеян ина, і на південь Кенеянина.\n \nNicolas Cordier (1567–1612), Цар Давид. \n\n\n 11 А Давид не лишав при житті ані чоловіка, ані жі нки, щоб привести до Ґату, говорячи: Щоб не донесли на нас, кажучи: Так зро бив Давид, і такий його звичай по всі дні, коли сидів на филистимській земл і.\n\n\n 12 І вірив Ахіш Давидові, говорячи: Справді обриднув він своє му народові в Ізраїлі, і буде мені за вічного раба!\n\n\n28:1 І сталося тим и днями, і зібрали филистимляни свої військові табори, щоб воювати з Ізраїл ем. І сказав Ахіш до Давида: Щоб ти певно знав, що вийдеш зо мною в таборі, ти та люди твої.\n\n\n 2 І сказав Давид до Ахіша: Тому тепер ти пізна єш, що зробить твій раб. А Ахіш сказав до Давида: Тому то зроблю тебе сторо жем моєї голови по всі дні.\n\nПророк Самуїл.\n\n\n 3 А Самуїл тоді по мер, і оплакував його ввесь Ізраїль, і поховали його в Рамі, у його місті. А Саул повиганяв із Краю ворожбитів та віщунів.\n\n\n 4 І зібралися фи листимляни, і прийшли, і таборували в Шунемі. А Саул зібрав усього Ізраїля, і таборували в Ґілбоа.\n\n\n 5 І побачив Саул филистимський табір та й злякався, і сильно затремтіло йому серце.\n\n\n 6 І питався Саул Гос пода, та не відповів йому Господь ані в снах, ані урімом, ані пророками.\n\ nJohn William Waterhouse (1849-1917). Магічне коло.\n\n\n 7 І ска зав Саул до своїх рабів: Пошукайте мені жінку ворожку, і я піду до неї, і з апитаю її. І відповіли йому раби його: Ось жінка ворожка, в Ен-Дорі.\n  ;8 І перебрався Саул, і надів іншу одежу, і пішов він та двоє людей з ним, і прийшли до тієї жінки вночі. А він сказав: Поворожи мені, і виклич мені т ого, кого скажу тобі.\n\nJacob Cornelisz van Oostsanen (до 1470-1533). Саул і чарівниця Ендора.\n\n\n 9 А та жінка відповіла йому: Ти ж знає ш, що зробив Саул, що в Краю він вигубив ворожбитів та віщунів. І нащо ти в ажиш на мою душу, щоб забити її?\n\n\n 10 І Саул присягнув їй Господом , говорячи: Як живий Господь, не спіткає тебе вина за цю річ!\n\n\n 11 І сказала та жінка: Кого я викличу тобі? А він відказав: Самуїла виклич ме ні. \n\n\n 12 І побачила та жінка Самуїла, та й крикнула сильним голосом! І сказала та жінка до Саула, говорячи: Нащо ти обманив мене, таж т и Саул!\n\nBenjamin West (1738-1820). Саул і чарівниця Ендора.\n\n\n&n bsp;13 І сказав їй цар; Не бійся! Але що ти бачиш? А та жінка відказала Сау лові: Я бачу ніби богів, що виходять із землі!\n\n\n 14 І він їй сказа в: Який його вид? А та відказала: Виходить старий чоловік, зодягнений у дов гу одежу. І Саул пізнав, що то Самуїл, і схилив своє обличчя до землі, та й уклонився.\n\n\n 15 І сказав Самуїл до Саула: Нащо ти непокоїш мене, мене викликаючи? А Саул сказав: Дуже тяжко мені, филистимляни воюють зо мно ю, а Бог відступився від мене, і не відповідає мені вже ані через пророків, ані в снах. І покликав я тебе, щоб ти навчив мене, що я маю робити.\n\nMou nt William Sidney (1807-1868). Саул у чарівниці Ендора.\n\n\n 16 І сказав Самуїл: І нащо ти питаєш мене, коли Господь відступився від тебе, і став із твоїм ворогом?\n\n\n 17 І Господь зробив йому, як говорив бу в через мене, Господь узяв царство з твоєї руки, і дав його твоєму ближньом у, Давидові.\n\n\n 18 Як ти не слухався Господнього голосу, і не викон ав полум'яного гніву Його на Амалика, тому Господь зробив тобі цю річ цього дня.\n\n\n 19 І Господь віддав із тобою також Ізраїля до руки филисти млян. А взавтра ти та сини твої будете разом зо мною; також Ізраїлевого таб ора віддасть Господь до руки филистимлян.\n\nMatthias Stom (c.1600-aft er 1652). Саул і відьма Ендор.\n\n\n 20 І Саул відразу повалився на зе млю всім своїм зростом, сильно він злякався Самуїлових слів, та й сили не б уло в ньому, бо не їв він хліба цілий той день та цілу ту ніч.\n\n\n 2 1 І підійшла та жінка до Саула й побачила, що він дуже пригнічений. І сказа ла до нього: Ось невільниця твоя послухалася твого голосу, і наразила життя своє на небезпеку, бо я послухалася слів твоїх, що ти говорив мені.\n\nВіл ьям Блейк (1757-1827). Саул та дух Самуїла.\n\n\n 22 А тепер ти послух ай також голосу своєї невільниці, я покладу перед тобою шматок хліба, а ти з'їж і буде в тобі сила, коли підеш дорогою.\n\n\n 23 А він відмовився й сказав: Не буду їсти! Та сильно просили його слуги його та тая жінка, і він послухався їхнього голосу. І звівся він із землі, і всівся на ліжку.\n\ n\n 24 А та жінка мала в домі годоване теля, і поспішно зарізала його. І взяла вона муки й замісила, і спекла з того прісне.\n\n\n 25 І прин есла те перед Саула та перед слуг його, і вони їли. Потім устали й пішли ті єї ночі.\n DTSTAMP:20260501T095656Z DTSTART:20150520T000000Z DTEND:20150520T220000Z SEQUENCE:0 RRULE:FREQ=YEARLY;COUNT=999;INTERVAL=1;BYYEARDAY=+140 TRANSP:OPAQUE END:VEVENT END:VCALENDAR