BEGIN:VCALENDAR VERSION:2.0 PRODID:-//jEvents 2.0 for Joomla//EN CALSCALE:GREGORIAN METHOD:PUBLISH BEGIN:VEVENT UID:a79ff7c138c05cb9e237a42b0ff3a23f CATEGORIES:Біблія за рік на сьогоднi SUMMARY:Біблія за рік на сьогодні DESCRIPTION;ENCODING=QUOTED-PRINTABLE:23 травня: 2Самуїла 2:12-3:39, Іван 13:1-30, Псалом 118(119):1-16 (РСП , NIV: 119:1-16), Приповісті 15:29-30\n\n\nІван 13:1-30:\n    &nb sp; \nAry Scheffer (1795-1858). Ісус плаче за Єрусалимом. JE FF HEIN. Коли курчата зібрані.\n\n\n13:1 Перед святом же Пасхи Ісус, знавши , що настала година Йому перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були, до кінця полюбив їх.\n\n\n 2 Під час же вечері, як дия вол уже був укинув у серце синові Симона Юді Іскаріотському, щоб він видав Його,\n\n\n 3 то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і щ о від Бога прийшов Він, і до Бога відходить,\n\n\n 4 устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника й підперізується.\n\nFord Madox Brown ( 1821-1893) Ісус миє ноги учням.\n\n\n 5 Потому налив Він води до вмива льниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушником, що ним був під перезаний.\n\n\n 6 І підходить до Симона Петра, а той каже Йому: Ти, Г осподи, митимеш ноги мені?\n\n\n 7 Ісус відказав і промовив йому: Що Я роблю, ти не знаєш тепер, але опісля зрозумієш.\n\n\n 8 Говорить до Н ього Петро: Ти повік мені ніг не обмиєш! Ісус відповів йому: Коли Я не вмию тебе, ти не матимеш частки зо Мною.\n\n\n 9 До Нього проказує Симон П етро: Господи, не самі мої ноги, а й руки та голову!\n Jacopo Tintoret to (1518-1594). Ісус миє ноги учням.\n\n\n 10 Ісус каже йому: Хто обмитий, тільки ноги обмити потребує, бо він чистий увесь. І ви чисті, та не всі.\n\n\n 11 Бо Він знав Свого зрадника, тому то сказав: Ви чисті не всі.\n\n\n 12 Коли ж пообмивав їхні ноги, і одежу Свою Він надів, з асів знову за стіл і промовив до них: Чи знаєте ви, що Я зробив вам?\n  ;Паоло Веронезе (1528-1588). Ісус миє ноги учням.\n\n\n 13 Ви Мене наз иваєте: Учитель і Господь, і добре ви кажете, бо Я є.\n\n\n 14 А коли обмив ноги вам Я, Господь і Вчитель, то повинні й ви один одному ноги вмива ти.\n\n\n 15 Бо то Я вам приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам уч инив.\n Паоло Веронезе (1528-1588). Таємна Вечеря\n\n\n 16 П оправді, поправді кажу вам: Раб не більший за пана свого, посланець же не б ільший від того, хто вислав його.\n\n\n 17 Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!\n\n\n 18 Не про всіх вас кажу. Знаю Я, кого виб рав, але щоб збулося Писання: Хто хліб споживає зо Мною, підняв той на Мене п'яту свою!\n\n\n 19 Уже тепер вам кажу, перше ніж те настане, щоб як станеться, ви ввірували, що то Я.\n Леонардо да Вінчі (1452-1519). Та ємна Вечеря (1495-1498).\n\n\n 20 Поправді, поправді кажу вам: Хто при ймає Мого посланця, той приймає Мене; хто ж приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене!\n\n\n 21 Промовивши це, затривожився духом Ісус, і о свідчив, говорячи: Поправді, поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене !...\n\n\n 22 І озиралися учні один на одного, непевними бувши, про ко го Він каже.\n\n\n 23 При столі, при Ісусовім лоні, був один з Його уч нів, якого любив Ісус.\n \nВалантен де Булонь (1591-1632). Таємна Вече ря.\n\n\n 24 От цьому кивнув Симон Петро та й шепнув: Запитай, хто б т о був, що про нього Він каже?\n\n\n 25 І, пригорнувшись до лоня Ісусов ого, той говорить до Нього: Хто це, Господи?\n \nМико́ла Микола́йович Ґе (1831-1894). Таємна Вечеря.\n\n\n 26 Ісус же відказує: Це той, кому, умочивши, подам Я куска. І, вмочивши куска, подав синові Симона, Юді Іскаріотському!...\n\n\n 27 За тим же куском тоді в нього ввійшов сат ана. А Ісус йому каже: Що ти робиш роби швидше...\n \nJoan de Joanes&n bsp;(1507-1579). Таємна Вечеря (1562)\n\n\n 28 Але жаден із тих, хто б ув при столі, того не зрозумів, до чого сказав Він йому.\n\n\n 29 А то му, що тримав Юда скриньку на гроші, то деякі думали, ніби каже до нього Іс ус: Купи, що потрібно на свято для нас, або щоб убогим подав що.\n\n\n  ;30 А той, узявши кусок хліба, зараз вийшов. Була ж ніч.\n \nІсус запр оваджує Господню Вечерю.: Carlo Dolci (1616-1686). Карл Генр іх Блох (1834-1890).\n\n\n \n\n\nПсалом 118(119):1-16 (РСП, NIV: 119:1-16):\nАрхип Куїнджі (1841-1910). Веселка.\n\n\n119:1 Блаженні непороч ні в дорозі, що ходять Законом Господнім! \n\n\n 2 Блаженні, хто держить свідоцтва Його, хто шукає Його всім серцем,\n\n\n 3 і хто крив ди не робить, хто ходить путями Його!\n\nАрхип Куїнджі (1841-1910). Нічний пейзаж.\n\n\n 4 Ти видав накази Свої, щоб виконувати пильно.\n\n\n&nbs p;5 Коли б же дороги мої були певні, щоб держатись Твоїх постанов,\n\n\n&nb sp;6 не буду тоді засоромлений я, як буду дивитись на всі Твої заповіді!\n\ nАрхип Куїнджі (1841-1910). Місячна ніч на Дніпрі.\n\n\n 7 Щирим серце м я буду Тебе прославляти, як навчуся законів Твоїх справедливих.\n\n\n&nbs p;8 Я буду держатись Твоїх постанов, не кидай же зовсім мене!\n\n\n 9 Чим додержить юнак у чистоті свою стежку? Як держатиметься Твоїх слів!\n&nb sp;\nАрхип Куїнджі (1841-1910). Захід сонця. \n\n\n 10 Цілим серц ем своїм я шукаю Тебе, не дай же мені заблудитися від Твоїх заповідей!\n\n\ n 11 Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не грішити проти Теб е.\n\n\n 12 Благословен єси, Господи, навчи мене постанов Своїх!\n\nАр хип Куїнджі (1841-1910). Хмарка.\n\n\n 13 Устами своїми я розповідаю п ро всі присуди уст Твоїх.\n\n\n 14 З дороги свідоцтв Твоїх радію я, як маєтком великим.\n\n\n 15 Про накази Твої розмовлятиму я, і на стежки Твої буду дивитись.\n\nАрхип Куїнджі (1841-1910). Березовий гай.\n\n\n&nbs p;16 Я буду радіти Твоїми постановами, слова Твого не забуду!\n\n\n \n \n\nПриповісті 15:29-30:  \n \n\n\n 29 Далекий Господь від безбожних, але справедливих молитву Він чує.\n\n\n\n  \n\n\n\ nАльбрехт Дюрер (1471-1528). Жінка молиться (1497) та Автопрортрет в о бразі Христа (1500). \n30 Світло очей тішить серце, добра звістка підк ріплює кості.\n\nАльбрехт Дюрер (1471-1528). Свято вінків та троянд.\n\n\n& nbsp;\n\n\n2Самуїла 2:12-3:39:\n \nЙоав. Гравюра.\n\n\n 12 І вийш ов Авнер, Нерів син, та слуги Іш-Бошета, Саулового сина, з Маханаїму до Ґів 'ону.\n\n\n 13 А Йоав, син Церуї, та Давидові слуги вийшли й зустріли їх разом при ґів'онському ставі. І засіли вони ті з того боку ставу, а ті з цього боку ставу.\n\n\n 14 І сказав Авнер до Йоава: Нехай встануть ці юнаки, і побавляться перед нами! І сказав Йоав: Нехай встануть.\n\n\n  ;15 І встали, і перейшли в числі дванадцяти для Веніямина та для Іш-Бошета, Саулового сина, та дванадцять із Давидових слуг.\n\nГюстав Доре (1832-1883 ). Битва між воїнами Давида та Іш-Бошета.\n\n\n 16 І схопили один одно го за голову, та й всадили свого меча до боку один одного, і попадали разом . І назвали ім'я тому місцю: Хелкат-Гаццурім, що в Ґів'оні.\n\n\n 17 І знявся того дня дуже жорстокий бій, і був побитий Авнер та Ізраїлеві люди Давидовими слугами.\n\nДжеймс Тіссо (1836-1902). Авнер і Асаїл.\n\n\n  18 І були там три сини Церуї: Йоав, і Авішай, і Асаїл. А Асаїл був легкий в ногах своїх, як польова та газеля.\n\n\n 19 І гнався Асаїл за Авнером , і не збочував, ані праворуч, ані ліворуч із погоні за Авнером.\n\n\n  ;20 І обернувся Авнер позад себе й сказав: Чи це ти, Асаїле? А той відказав : Я.\n\n\n 21 І сказав йому Авнер: Збоч собі на правицю свою чи на лів ицю свою, і схопи собі одного із слуг, і візьми собі зброю його. Та не хоті в Асаїл спинити погоні за ним.\n\n\n 22 А Авнер знов говорив до Асаїла : Спинися в гонитві за мною! Нащо я вб'ю тебе? І як зведу я обличчя своє до брата твого Йоава?\n\n\n 23 А той відмовився спинитися. І вдарив його Авнер заднім кінцем списа в живіт, і спис вийшов іззаду його! І впав він т ам, і помер на місці... І сталося, кожен, хто приходив до того місця, де вп ав Асаїл та помер, то спинявся.\n \n Авнер і Асаїл.\n\n\n 24 І гналися Йоав та Авішай за Авнером. І сонце зайшло, а вони прийшли до згі р'я Амма, що навпроти Ґіаху, на дорозі до Ґів'онської пустині.\n\n\n 2 5 І зібралися Веніяминові сини при Авнері, і склали один відділ, та й спини лися на верхів'ї одного взгір'я.\n\n\n 26 І кликнув Авнер до Йоава й с казав: Чи завжди меч буде жерти? Чи ти не знаєш, що гіркота буде наостанку? І аж доки ти не скажеш народові спинитися в гонитві за своїми братами?\n\n \n 27 А Йоав відказав: Як живий Бог, коли б ти не сказав був іншого, т о ще від ранку народ був би перестав гнатися за братом своїм.\n\n\n 28 І засурмив Йоав у сурму, і спинився ввесь народ, і не гналися вже за Ізраї лем, і більше вже не воювали.\n\n\n 29 А Авнер та люди його йшли степо м усю ту ніч, і перейшли Йордан, і пройшли ввесь Бітрон, і прийшли до Махан аїму.\n\n\n 30 І Йоав вернувся з погоні за Авнером, і зібрав увесь нар од, і забракло з Давидових слуг дев'ятнадцяти чоловіка та Асаїла.\n\n\n&nbs p;31 А Давидові слуги побили з Веніямина та з людей Авнера, три сотні й шіс тдесят чоловіка, що померли.\n\n\n 32 І винесли Асаїла, і поховали йог о в гробі батька його, що в Віфлеємі. І йшли цілу ніч Йоав та люди його, а розсвіло їм у Хевроні.\n\nМапа подій.\n\n\n3:1 І була довга та війна між до мом Сауловим та між домом Давидовим. А Давид усе зміцнювався, а Саулів дім усе слабнув.\n\n\n 2 І в Хевроні народилися Давидові сини, і був його первісток Амнон, від їзреелітки Ахіноам;\n\n\n 3 а другий син його Кіл 'ав від Авіґаїл, колишньої жінки кармелянина Навала; а третій Авесалом, син Маахи, дочки Талмая, царя ґешурського;\n\n\n 4 а четвертий Адонійя, с ин Хаґґіт, а п'ятий Шефатія, син Авітал,\n\n\n 5 а шостий Їтреам, від Еґли, Давидової жінки, оці народилися Давидові в Хевроні.\n\nFrancesco Haye z (1791-1882). Нова фаворитка в гаремі. \n\n\n 6 І сталося, коли була війна між домом Сауловим та домом Давидовим, то Авнер тримався Са улового дому.\n\n\n 7 І мав Саул наложницю, а ім'я їй Ріцпа, дочка Айї . І сказав Іш-Бошет до Авнера: Чого ти прийшов до наложниці батька мого?\n\ n\n 8 І дуже запалився Авнерові гнів на слова Іш-Бошетові, і він сказа в: Чи я псяча юдська голова? Сьогодні я роблю ласку домові твого батька Сау ла, його братам та його приятелям, і не віддав тебе в Давидову руку, а ти с ьогодні згадав на мені гріх цієї жінки?\n\nJohn Roddam Spencer Stanhope&nbs p;(1829-1908). Ріцпа, дрчка Айї.\n\n\n 9 Нехай так зробить Бог Авнеров і, і нехай ще додасть йому, якщо я не зроблю Давидові так, як Господь прися гнув був йому,\n\n\n 10 щоб перенести царство від Саулового дому, і що б поставити Давидів трон над Ізраїлем та над Юдою від Дану й аж до Беер-Шев и.\n\n\n 11 І той не міг уже відповідати Авнерові ані слова, бо боявся його.\n\n\n 12 І послав Авнер замість себе послів до Давида сказати: Чия це земля? І ще сказати: Склади ж свою умову зо мною, і ось рука моя буд е з тобою, щоб привернути до тебе всього Ізраїля.\n\n\n 13 А Давид від казав: Добре, я складу з тобою умову! Тільки однієї речі я жадаю від тебе, а саме: ти не побачиш обличчя мого, якщо ти не приведеш Мелхи, Саулової доч ки, коли ти прийдеш побачити мене.\n\n\n 14 І послав Давид послів до І ш-Бошета, Саулового сина, говорячи: Віддай жінку мою Мелху, яку я заручив б ув собі за сотню крайніх плотів филистимських.\n\n\n 15 І послав Іш-Бо шет, і взяв її від її чоловіка, від Палтіїла, сина Лаїша.\n\nАвнер приводит ь Мелхолу до Давида. Біблія Моргана (1240-1250 рр.).\n\n\n 16 І пішов з нею чоловік її, і все плакав за нею аж до Бахуріму. І сказав до нього Авн ер: Іди, вернися! І той вернувся.\n\n\n 17 А Авнерове слово з Ізраїлев ими старшими було таке: Ви вже давно бажаєте мати Давида царем над собою.\n \n\n 18 А тепер зробіть це, бо Господь сказав був до Давида, говорячи: Рукою Мого раба Давида Я спасу народ Мій, Ізраїля, від руки филистимлян та від руки всіх ворогів його.\n\n\n 19 І говорив Авнер також до ушей Ве ніяминових. І також пішов Авнер говорити до ушей Давидових у Хевроні, усе, що добре в очах Ізраїля та в очах усього дому Веніяминового.\n\n\n 20 І прийшов Авнер до Давида до Хеврону, а з ним двадцятеро люда. І Давид зроб ив прийняття Авнерові та людям, що з ним.\n\n\n 21 І сказав Авнер до Д авида: Нехай я встану й піду, і приведу до пана, царя мого, усього Ізраїля, а вони складуть із тобою умову, і ти будеш царювати над усім, чого буде жа дати душа твоя. І відпустив Давид Авнера, і він пішов із миром.\n\n\n  22 Аж ось прийшли слуги Давидові та Йоав із походу, і принесли з собою вели ку здобич. А Авнера не було з Давидом у Хевроні, бо він відпустив його, і т ой пішов із миром.\n\n\n 23 А Йоав та все військо, що було з ним, прий шли. І розповіли Йоаву, говорячи: Приходив Авнер, син Нерів, до царя, а він відпустив його, і той пішов із миром.\n\n\n 24 І прийшов Йоав до царя та й сказав: Що ти зробив? Ось приходив до тебе Авнер, нащо ти відпустив й ого, і він відійшов?\n\n\n 25 Ти знаєш Авнера, Нерового сина, він прих одив, щоб намовити тебе та щоб вивідати твій вихід та вхід твій, і щоб виві дати все, що ти робиш.\n\n\n 26 І вийшов Йоав від Давида, і послав пос ланців за Авнером, і вони завернули його з Бор-Гассіри, а Давид про те не з нав.\n\nЙоав вбиває Авнера. Гравюра. \n\n\n 27 І вернувся Авнер д о Хеврону, а Йоав відвів його в середину брами, щоб поговорити з ним таємно , та й ударив його там у живіт, і той помер за кров брата його Асаїла.\n\n\ n 28 А потім почув про це Давид і сказав: Невинний я та царство моє пе ред Господом аж навіки в крові Авнера, Нерового сина.\n\n\n 29 Нехай в она спаде на голову Йоава та на ввесь дім його батька! І нехай не перестає в Йоавовому домі течивий, і прокажений, і той, хто опирається на кия, і хто падає від меча, і хто не має хліба!\n\n\n 30 А Йоав та брат його Авіш ай убили Авнера за те, що він забив їхнього брата Асаїла в Ґів'оні в бою.\n \nЙоав вбиває Авнера. \n\n\n 31 І сказав Давид до Йоава та до всь ого народу, що був з ним: Роздеріть вашу одежу, і опережіться веретищем, та й голосіть за Авнером! А цар Давид ішов за марами.\n\n\n 32 І поховал и Авнера в Хевроні, а цар підніс свій голос та й плакав над Авнеровим гробо м, і плакав увесь народ.\n\n\n 33 І заспівав цар жалобну пісню над Авн ером та й сказав: Чи Авнер мав загинути смертю негідного?\n\n\n 34 Тво ї руки були не пов'язані, не забиті були твої ноги в кайдани, ти впав, як в ід неправедних падають! І ввесь народ ще більше плакав над ним.\n \nПо хорон Авнера. Гравюра.\n\n\n 35 І прийшов увесь народ, щоб намови ти Давида покріпитися хлібом ще того дня, та присягнув Давид, говорячи: Нех ай так зробить мені Бог, і нехай ще додасть, якщо я перед заходом сонця ску штую хліба або чогобудь!\n\n\n 36 А ввесь народ довідався про це, і це було добре в їхніх очах, як і все, що робив цар, було добре в очах усього народу.\n\n\n 37 І того дня довідалися ввесь народ та ввесь Ізраїль, щ о то не було від царя, щоб забити Авнера, сина Нерового.\n\n\n 38 І ск азав цар своїм слугам: Ото ж знайте, що вождь та великий муж упав цього дня !\n\n\n 39 А я сьогодні слабий, хоч помазаний цар, а ті люди, сини Цер уї, сильніші від мене. Нехай відплатить Господь злочинцеві за його зло!\n\n Смерть і похорон Авнера. Середньовічний ілюмінований манускрипт. (HLB Fulda Aa 88 Weltchronik)\n DTSTAMP:20260501T101202Z DTSTART:20150523T000000Z DTEND:20150523T220000Z SEQUENCE:0 RRULE:FREQ=YEARLY;COUNT=999;INTERVAL=1;BYYEARDAY=+143 TRANSP:OPAQUE END:VEVENT END:VCALENDAR