BEGIN:VCALENDAR VERSION:2.0 PRODID:-//jEvents 2.0 for Joomla//EN CALSCALE:GREGORIAN METHOD:PUBLISH BEGIN:VEVENT UID:8e109707c338a12568dbfeb67e6c8b77 CATEGORIES:Біблія за рік на сьогоднi SUMMARY:Біблія за рік на сьогодні DESCRIPTION;ENCODING=QUOTED-PRINTABLE:30 квітня: Судді 11:1-12:15, Іван 1:1-28, Псалом 100(101):1-8 (РСП, NI V: 101:1-8), Приповісті 14:13-14 \n\n\nІван 1:1-28:\n\nGuido Reni  ;(1575-1642).Євангеліст Іван.\n\n\n 1 Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово.\n\n\n 2 Воно в Бога було споконвіку.\n\n Antonio de Pereda (ca.1611-1678). Трійця.\n\n\n 3 Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього.\n\n\n 4 І життя було в Нім, а життя було Світлом людей.\n\nВолодимир Боровиковський (1757- 1825). Христос-Вседержитель.\n\n\n 5 А Світло у темряві світить, і тем рява не обгорнула його.\n\n\n 6 Був один чоловік, що від Бога був посл аний, йому ймення Іван.\n\n\n 7 Він прийшов на свідоцтво, щоб засвідчи ти про Світло, щоб повірили всі через нього.\n\n\n 8 Він тим Світлом н е був, але свідчити мав він про Світло.\n\n Карл Генріх Блох (1834-189 0). Портрет Христа. \n\n\n 9 Світлом правдивим був Той, Хто просв ічує кожну людину, що приходить на світ.\n\n\n 10 Воно в світі було, і світ через Нього повстав, але світ не пізнав Його.\n\n\n 11 До свого Воно прибуло, та свої відцурались Його.\n\n\n 12 А всім, що Його прийн яли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його,\n&nbs p;   \nБліговіщення та Непорочне зачаття Діви Марії. Ян ван Ейк (1385-1441). Джованні Баттіста Тьєполо (1696-1770). Ель Греко (154 1-1614).\n\n\n 13 що не з крови, ані з пожадливости тіла, ані з пожадл ивости мужа, але народились від Бога.\n 14 І Слово сталося тілом, і пе ребувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця.\n \nМатіас Готхард Грюнвальде (1475/1480-1 528). "Штуппахська" Мадонна (1517-1519).\n\n\n 15 Іван свідчить про Нь ого, і кликав, говорячи: Це був Той, що про Нього казав я: Той, Хто прийде за мною, існував передо мною, бо був перше, ніж я.\n\n\n 16 А з Його п овноти ми одержали всі, а то благодать на благодать.\n\n\n 17 Закон бо через Мойсея був даний, а благодать та правда з'явилися через Ісуса Христа .\n\nЛукас Кранах Старший (1472-1553). Закон і Євангеліє (1529).\n\n\n  ;18 Ніхто Бога ніколи не бачив, Однороджений Син, що в лоні Отця, Той Сам в иявив був.\n\n\n 19 А це ось свідоцтво Іванове, як юдеї послали були з Єрусалиму священиків та Левитів, щоб спитали його: Хто ти такий?\n\n\n&nbs p;20 І він визнав, і не зрікся, а визнав: Я не Христос. \n\nМайстер Ол ександр (працював на початку 15-го ст.): Іван Христитель у пустелі (1430).\ n\n\n 21 І запитали його: А хто ж? Чи Ілля? І відказує: Ні! Чи пророк? І дав відповідь: Ні!\n\n\n 22 Сказали ж йому: Хто ж ти такий? щоб дат и відповідь тим, хто послав нас. Що ти кажеш про себе самого?\n \nAnas tasio Fontebuoni (1571–1626). Проповідь Івана Христителя.\n\n\n 2 3 Відказав: Я голос того, хто кличе: В пустині рівняйте дорогу Господню, як Ісая пророк заповів.\n\n\n 24 Посланці ж із фарисеїв були.\n  &n bsp; \nBartolomé Esteban Murillo (1617-1682). Іван Христитель гов орить з книжниками і фарисеями.  Гвідо Рені (1575-1642). Іван Хри ститель.\n\n\n 25 І вони запитали його та сказали йому: Для чого ж ти христиш, коли ти не Христос, ні Ілля, ні пророк?\n\n\n 26 Відповів їм Іван, промовляючи: Я водою хрищу, а між вами стоїть, що Його ви не знаєте.\ n     \nДоме́ніко Гирланда́йо (1449-1494). Христос-Стра далець. Матіас Готхард Грюнвальде (1475/1480-1528). Іван Христитель по казує на Христа (фрагмент Ізенгеймського вівтаря 1512-1516)\n\n\n 27 В ін Той, Хто за мною йде, Хто до мене був, Кому розв'язати ремінця від узутт я Його я негідний.\n\n\n 28 Це в Віфанії діялося, на тім боці Йордану, де христив був Іван.\n\n\n \n\n\nПсалом 100(101):1-8 (РСП, NIV: 101:1-8):\n\n\n 1 Псалом Давидів. Я виспівувати буду про милість та су д, я буду співати до Тебе, о Господи, \n\nAndrea Celesti (1637-17 12). Давид святкує перенесення Ковчегу Заповіту. \n\n\n 2 придивл ятимуся до дороги невинного. Коли прийдеш до мене? Я буду ходити в невиннос ті серця свого серед дому мого,\n\n\n 3 не поставлю я перед очима свої ми речі нікчемної, діло відступства ненавиджу, не приляже до мене воно,\n\n \n 4 перекірливе серце відходить від мене, лихого не знаю!\n\n\n  5 Хто таємно обчорнює ближнього свого, я знищу того, високоокого й гордосер дого, його не стерплю!\n\nJan van Eyck (до 1390-1441). Бог-Отець (фрагмент Гентського вівтаря).\n\n\n 6 Мої очі на вірних землі, щоб си діли зо мною. Хто ходить дорогою невинного, той буде служити мені.\n\n\n&nb sp;7 Обманець не сяде в середині дому мого, і міцно не стане навпроти очей моїх неправдомовець!\n\n\n 8 Всіх безбожних землі буду нищити кожного ранку, щоб з міста Господнього вигубити всіх злочинців!\n\n\n \n\n\nПр иповісті 14:13-14:\n \nАнонімний нідерландський художник 16-го ст. Дур ень, що сміється.\n\n\n 13 Також іноді і від сміху болить серце, і зак інчення радости смуток.\n\n\n 14 Хто підступного серця, насититься той із доріг своїх, а добра людина із чинів своїх.\n \nЛукас Кранах Старш ий (1572-1653). Останній Суд. \n\n\n \n\n\nСудді 11:1-12:15:\n\nК нига Суддів - трагедія наших сердець\n\n\n11:1 А ґілеадянин Їфтах був хороб рий вояк. А він був син блудливої жінки, і з нею Ґілеад породив Їфтаха.\n\n \n 2 І породила Ґілеадова жінка йому синів. І повиростали сини тієї жі нки, та й вигнали Їфтаха, і сказали йому: Не будеш володіти в домі нашого б атька, бо ти син іншої жінки!\n\n\n 3 І втік Їфтах перед своїми братам и, і осівся в краї Тов. І зібралися до Їфтаха гулящі люди, та й виходили з ним.\n\n\n 4 І сталося по часі, і воювали Аммонові сини з Ізраїлем.\n\ n\n 5 І сталося, як воювали Аммонові сини з Ізраїлем, то пішли ґілеадс ькі старші, щоб забрати Їфтаха з краю Тов.\n\n\n 6 І сказали вони до Ї фтаха: Іди ж, і будеш нам провідником, і будемо воювати з Аммоновими синами .\n\n\n 7 І сказав Їфтах до ґілеадських старших: Чи ж не ви зненавидил и мене, і вигнали мене з дому мого батька? І чого ви прийшли до мене тепер, коли ви в біді?\n\n\n 8 І сказали ґілеадські старші до Їфтаха: Зате м и тепер вернулися до тебе! І ти піди з нами, і будемо воювати з Аммоновими синами, і станеш нам головою для всіх мешканців ґілеадських.\n\n\n 9 І сказав Їфтах до ґілеадських старших: Якщо ви мене вернете воювати з Аммоно вими синами, і Господь дасть їх, щоб були побиті передо мною, то чи я стану вам головою?\n\n\n 10 І сказали ґілеадські старші до Їфтаха: Нехай Го сподь буде свідком поміж нами, що так, як слово твоє, так зробимо.\n\n\n&nb sp;11 І пішов Їфтах з ґілеадськими старшими, і народ настановив його собі з а голову та провідника, а Їфтах промовляв усі свої слова перед Господнім ли цем у Міцпі.\n\n\n 12 І послав Їфтах послів до царів Аммонових синів, говорячи: Що тобі до мене, що ти прийшов до мене воювати з моїм краєм?\n\n\ n 13 І сказав цар Аммонових синів до Їфтахових послів: Бо Ізраїль забр ав мій край, коли він виходив з Єгипту, від Арнону й аж до Яббоку та аж до Йордану. А тепер верни ж їх у мирі.\n\nGuillaume Rouillé (c.1518–1589) . Суддя Ївтах.\n\n\n 14 А Їфтах ще послав послів до царя Аммонови х синів,\n\n\n 15 і сказав йому: Так сказав Їфтах: Не взяв Ізраїль кра ю Моавого та краю Аммонових синів,\n\n\n 16 бо коли йшли вони з Єгипту , то Ізраїль ішов по пустині аж до Червоного моря, і прийшов до Кадешу.\n\n \n 17 І послав Ізраїль послів до едомського царя, говорячи: Нехай я пе рейду твоїм краєм, та не послухав едомський цар. І послав він також до царя моавського, та й той не хотів. І осівся Ізраїль у Кадешу.\n\n\n 18 І пішов він пустинею, і обійшов край едомський та край моавський, і прийшов з о сходу сонця до моавського краю, та й таборували по тім боці Арнону, а в м оавські границі не входили, бо Арнон границя Моава.\n\n\n 19 І послав Ізраїль послів до Сихона, царя аморейського, царя хешбонського, і сказав йо му Ізраїль: Нехай ми перейдемо твоїм краєм аж до місця свого.\n\n\n 20 І не вірив Сихон Ізраїлеві, щоб він мирно перейшов його границями. І зібра в Сихон увесь народ свій, та й таборували в Йохці, і воювали з Ізраїлем.\n\ n\n 21 І дав Господь, Бог Ізраїля, Сихона та ввесь народ його в Ізраїл еву руку, вони побили їх. І посів Ізраїль увесь край амореянина, мешканця т ого краю.\n\n\n 22 І вони посіли всю аморейську країну від Арнону й аж до Яббоку, і від пустині та аж до Йордану.\n\n\n 23 А тепер Господь, Бог Ізраїлів, вигнав Амореянина перед народом Своїм, Ізраїлем, а ти посядеш його?\n\nХронологія книги Суддів.\n\n\n 24 Отож, що дасть тобі на нас ліддя Кемош, бог твій, те ти посядеш, а все, де вигнав Господь, Бог наш, пе ред нами, те ми посядемо.\n\n\n 25 А тепер чи справді ти ліпший від Ба лака, Ціппорового сина, царя моавського? Чи сваритися сварився він з Ізраїл ем? Чи воювати воював із ними?\n\n\n 26 Коли Ізраїль сидів у Хешбоні т а в підлеглих містах його, і в Ар'орі та в підлеглих містах його, і по всіх містах, що над Арноном, три сотні літ, то чому не відібрали ви їх за той ч ас?\n\n\n 27 А тобі я не згрішив, а ти робиш зо мною зло, щоб воювати зо мною. Нехай розсудить Господь, що судить сьогодні між Ізраїлевими синами та між синами Аммоновими.\n\n\n 28 Та цар Аммонових синів не послухав ся слів Їфтаха, що до нього посилав.\n\n\n 29 І Дух Господній перебува в на Їфтахові, і він перейшов Ґілеад та Манасію, і перейшов ґілеадську Міцп е, а з ґілеадської Міцпе перейшов до Аммонових синів.\n\n\n 30 І обіця в Їфтах обітницю Господеві й сказав: Якщо справді даси Ти Аммонових синів у мою руку,\n\n\n 31 то станеться, виходячий, що вийде з дверей мого до му навпроти мене, коли я вертатимусь з миром від Аммонових синів, то буде в ін для Господа, і я принесу його в цілопалення.\n\n\n 32 І прийшов Їфт ах до Аммонових синів воювати з ними, а Господь дав їх у його руку.\n\n\n&n bsp;33 І він побив їх дуже великою поразкою від Ароеру й аж туди, де йти до Мінніту, двадцять міст, і аж до Авел-Кераміму. І впокорилися Аммонові сини перед синами Ізраїлевими.\n \nГюстав Доре (1832-1883). Дочка Ївтаха з устрічає батька.\n\n\n 34 І прийшов Їфтах до Міцпи до свого дому, аж о сь виходить навпроти нього дочка його з бубнами та з танцями! А вона була в нього тільки одна, не було в нього, окрім неї, ані сина, ані дочки.\n\nДоч ка Ївтаха зустрічає батька.\n\n\n 35 І сталося, як він побачив її, то роздер одежу свою та й сказав: Ах, дочко моя! Ти справді повалила мене, і т и стала однією з тих, що нещасливлять мене. Бо я дав Господеві обіта, і не можу відмовитися від нього.\n\nGiovanni Antonio Pellegrini (1675–1741) . Дочка зустрічає Ївтаха.\n\n\n 36 А вона відказала йому: Батьку мій, ти дав обітницю Господеві, зроби мені, як вийшло з твоїх уст, коли Господь зробив тобі пімсту на твоїх ворогів, на Аммонових синів.\n    &nb sp;  \nДочка Івтаха: Ліворуч: Олександр Кабанель (1823-1889).&nbs p;Праворуч: Джордж Елгар Хікс (1824-1914). \n\n\n 37 І сказала во на до свого батька: Нехай буде мені зроблена оця річ: відпусти мене на два місяці, і нехай я піду й зійду на гору, і нехай оплачу дівування своє я та приятельки мої.\n\n\n 38 А він сказав: Іди! І послав її на два місяці. І пішла вона та її приятельки, і оплакувала дівування своє.\n\nНарсіс Вірж іліо Діас де ла Пенья (1807-1876). Плач дочки Ївтаха. .\n\n\n&nbs p;39 І сталося в кінці двох місяців, і вернулася вона до батька свого, а ві н учинив над нею свою обітницю, яку обіцяв був, і вона не пізнала мужа. І с талося це звичаєм в Ізраїлі:\n\n\n 40 рік-річно ходять Ізраїлеві дочки плакати за дочкою ґілеадянина Їфтаха, чотири дні в році.\n\nÉdouard Debat- Ponsan (1847-1913). Оплакування дівоцтва дочки Ївтаха.\n\n\n12:1 І були скл икані Єфремові люди, і перейшли на північ та й сказали до Їфтаха: Чому пере йшов ти Йордан, щоб воювати з Аммоновими синами, а нас не покликав піти з с обою? Ми спалимо огнем твій дім із тобою.\n\n\n 2 І сказав їм Їфтах: В елику боротьбу мав я та народ мій з Аммоновими синами. І кликав я вас, та в и не спасли мене з його руки.\n\n\n 3 І коли я побачив, що ви не спасе те, то поклав я душу свою на небезпеку, і перейшов Йордан до Аммонових сині в, а Господь дав їх у мою руку. І чого прийшли ви до мене цього дня, щоб во ювати зо мною?\n\n\n 4 І зібрав Їфтах усіх ґілеадських людей, та й вою вав з Єфремом. І побили ґілеадські люди Єфрема, бо ті сказали: Ви Єфремові втікачі, Ґілеад поміж Єфремом та поміж Манасією.\n\n\n 5 І зайняв Ґіле ад йорданські переходи до Єфрема. І сталося, коли говорили Єфремові втікачі : Нехай я перейду, то ґілеадські люди йому говорили: Чи ти єфремівець? Той казав: Ні.\n\n\n 6 І казали йому: Скажи но шібболет. А той казав: Сібб олет, бо не міг вимовити так. І хапали його, і різали при йорданськім перех оді. І впало того часу в Єфрема сорок і дві тисячі.\n\n\n\nМісця служінь су дей Ізраїля.\n\n\n 7 І судив Їфтах Ізраїля шість років. І помер ґілеад янин Їфтах, і був похований у місті Ґілеаді.\n\n\n 8 А по ньому Ізраїл я судив Івцан з Віфлеєму.\n\n\n 9 І було в нього тридцять синів, а три дцять дочок він відпустив заміж назовні, і тридцять дочок впровадив для син ів своїх з-назовні. І судив він Ізраїля сім літ.\n\n\n 10 І помер Івца н і був похований в Віфлеємі.\n\nGuillaume Rouillé (c.1518–1589).  ;Суддя Івцан.\n\n\n 11 А по ньому Ізраїля судив завулонівець Елон, і с удив Ізраїля десять літ.\n\n\n 12 І помер завулонівець Елон, і був пох ований в Айялоні, у Завулоновім краї.\n\n\n 13 А по ньому Ізраїля суди в Авдон, син Гіллела, пір'атонянин.\n\n\n 14 І було в нього сорок сині в та тридцять онуків, що їздили на семидесяти молодих ослах. І судив він Із раїля вісім літ.\n\n\n 15 І помер Авдон, син Гіллела, пір'атонянин, і був похований в Єфремовім краї, на горі амаликеянина.  \n DTSTAMP:20260429T130607Z DTSTART:20150430T000000Z DTEND:20150430T220000Z SEQUENCE:0 RRULE:FREQ=YEARLY;COUNT=999;INTERVAL=1;BYYEARDAY=+120 TRANSP:OPAQUE END:VEVENT END:VCALENDAR